ДНЕВНИК MASTERSKAYA
ДНЕВНИК MASTERSKAYA
ДНЕВНИК MASTERSKAYA
ДНЕВНИК MASTERSKAYA
ДНЕВНИК MASTERSKAYA
ДНЕВНИК MASTERSKAYA
25. 06. 2020
Марина Буніч
Агата Лінець
Кавера на Nirvana, «Куртец» Кровостока та особисті пристрасті:

Що ще ви не знали про лідера гурту Jonathan Livingston

Український бароко-поп гурт Jonathan Livingston презентував міні-альбом «Дурман» на музичному видавництві Masterskaya. Музиканти об'єднали три, написані в різні в відрізки часу, історії, в яких роздумують про природу людини, про спокуси, залежності та пристрасті.

Ми поспілкувались с фронтменом гурту Андрієм Пантюхом про його власний музичний шлях, про новий ЕР та особисті пристрасті.
Про музичний шлях
Займатись музикою я почав з 10 років. Співав та вчився гри на гітарі в музичній школі, але вистачило мене лише на 2 роки. Сольфеджіо і музична література відбили бажання продовжувати. В той час, для мене, найважливішим було навчитись основним акордам, щоб можна було акомпанувати собі десь на лавці, в компанії друзів і двох років навчання, для того вистачило.

Якось на одному зі студентських заходів, на якому мені довелось виступати, мене почув бас-гітарист, який, саме в той час, шукав вокаліста для свого рок-гурту. Так я потім цілий рік співав пісні Nirvana, White Stripes, Led-Zeppelin з підфарбованими очима та сережкою у вусі в різних сумнівних барах.

На останньому курсі університету, я спробував себе на кастингу «Голосу країни». Надіслав відео, в якому заспівав кавер на пісню Кріса Айзека «Wicked game» і мене взяли на сліпі прослуховування.

Участь в тому проєкті змінила моє життя. Відтоді я і вирішив займатись музикою.
Я цілий рік співав Nirvana, White Stripes, Led-Zeppelin з підфарбованими очима та сережкою у вусі в різних сумнівних барах
Андрій Пантюх
Про «Голос Країни»
У Рональда Дала є повість «Чарлі та шоколадна фабрика», вона ще відома як екранізація з Джонні Деппом. Участь у «Голосі» у мене асоціюється саме з тією фабрикою. Тільки замість тон шоколаду, нуги й карамелі – музика.

Для мене перебування на проєкті було суцільним святом, але головне і найцінніше що дав «Голос» – музичний і життєвий досвід і усвідомлення того, чим насправді для мене є музика. Це і привело мене до рішення змінити життєвий шлях.

Я думаю, що подібні проєкти актуальні зараз і ще довго будуть залишатись такими. Як мінімум, це – чудовий досвід. Навіть якщо гіркий. Та подібна участь може реально допомогти тим, кому це необхідно, як це сталось зі мною.
Фото з архіву групи
Про Jonathan Livingston
Після того, як закінчилось моє перебування на «Голосі», я написав декілька пісень і вирішив створити колектив. Для мене було важливо, щоб в ньому були класичні інструменти: віолончель, скрипка і фортепіано.

І через спільну знайому з «Голоса», я познайомився з Глібом (віолончелістом). Згодом знайшлися скрипаль та клавішник. З цього почався шлях нашого колективу.

Протягом декількох років ми шукали «своє» звучання, склад змінювався разів 10, якщо не більше, так само як і назва. І от тільки минулого року ми визначились зі складом.

Зараз у Jonathan Livingston – барабанщик (Паша Олійник), клавішниця (Маша Поліхун), альтистка (Марина Тавінок) ну і ми з Глібом. Ще шукаємо контрабасиста.
Ми створюємо музику так, як відчуваємо і так, як вміємо. І мені особисто неважливо модно це, чи ні. Головне, щоб було чесно. Мені здається, що саме тоді, коли артист не слідує трендам, а шукає «своє» звучання незважаючи ні на що, в його музиці з'являється та сама самобутність. І саме вона має бути головним трендом.
В мене просто не виходить писати не про особисте. Я навіть вважав це якоюсь обмеженістю. Але з нещодавно змінив цю думку. Вплинули на це роздуми над тим, що для мене, як для слухача, є найціннішим у піснях. Я зрозумів, що це – дотичність особистих історій авторів з моїми власними. І не тільки в музиці, а й в літературі та кіно.

Я почав думати, що, можливо, цінність наших пісень для багатьох слухачів – в тому, що вони знаходять в них себе. І що ця форма особистісного – наша перевага.
Фото з архіву групи
Про музичні вподобання
Не знаю, чи це здивує, але мені подобається Хаскі та Кровосток.
Деякі їхні пісні бувало в мене взагалі днями на повторі грали, а лайв пісні «Куртец» переглядав десятки разів.

Зараз слухаю зараз нові альбоми Аукцыон і Ghostpoet.
За декілька років склад гурту змінювався разів 10, якщо не більше, так само як і назва.
Андрій Пантюх
Про ЕР «Дурман»
Цей ЕР – про спокуси й слабкість. Про пристрасть, задоволення і залежність. Всі пісні зосереджені навколо цих тем. Різниця між ними лиш в тому, що в кожній пісні – свій «голод», свій «сад» і «плід».

В основі всього міні-альбому – роздуми над моральністю, причиною людського «голоду» і про наслідок слабкості.

Це все, що мені здається доречним сказати про цей альбом, як автору. Я вкотре переконався, що тлумачити свої пісні, розповідати про їх сенс чи концепції – зайве. Виключенням може бути той випадок, коли музикант підіймає соціально важливе питання, що може комусь допомогти.

Тому, з кожним новим ЕР у мене зникає бажання розповідати та тлумачити альбоми.
Я хочу дати слухачам можливість сприймати пісні без призм, навіть авторських. Хочеться, щоб ці пісні якоюсь мірою стали власними піснями слухачів. Адже все, що важливо – те, що думають і відчувають вони.

Якщо ж людина нічого не знаходить для себе в цих піснях – значить вони не для неї.
Все має бути на рівні суб'єктивного сприйняття.

Якщо нічого не відчули, не побачили – просто йдіть далі, шукайте!
Мені особисто неважливо модна моя музика, чи ні.
Самобутність має бути головним трендом.
Андрій Пантюх
Про роботу над матеріалом
Нічого особливого в цьому процесі немає. Спочатку записуємо гітару та вокал, потім Гліб приносить власні партії, або ж придумуємо їх в процесі імпровізації безпосередньо перед записом.

Робота відбувається вдома, на дешевому обладнанні в демо версії програми Ableton, де всього 8 доріжок. Переважно, в хорошому настрої та з вином. Потім, вже сам працюю над аранжуванням, записом барабанів на midi-клавіатурі, клавіш та інших інструментів. Потім все зводжу і ще протягом декількох місяців майже кожен день щось дописую, переписую, зводжу і так до самого дедлайну.

Матеріал EP «Дурман» був створений і записаний в різні відрізки часу. Коли ми вирішили об'єднати треки в альбом, почали змінювати аранжування, переписали майже всі інструменти так, що від демок майже нічого не лишилось. Це був довгий і складний процес, як і кожен наш запис.

Крім того, над записом і аранжуванням пісні «Офелія» брали участь всі учасники колективу. І в наступному нашому альбомі плануємо цю практику повторити.
Фото з архіву групи
БЛІЦ
Улюблений звук
Шум осокорів. Тих, що на обкладинці нашого першого ЕР
Інструмент, з яким
розлучитися вище твоїх сил
Гітара
Співаєш в дУші? Які пісні?
Останній місяць через карантин живу в батьків, а в них в душовій є радіо, яке ловить тільки одну станцію. Тому цей місяць не співаю, а слухаю RetroFM
Трек-легенда
Queen – «Bohemian Rhapsody»
Трек «guilty pleasure»
Останнім часом – «Simply the best», яку на тому ж RetroFM часто крутять
Кращий кліп в історії людства
Не візьмусь називати кращий кліп в історії, але добре пам'ятаю найперший кліп, який сколихнув мою підліткову уяву.
«Crazy» – Aerosmith. Я й досі з особливим відчуттям інколи його переглядаю
Краща музична порада, яку отримував в житті
Вона була від Вакарчука: «Якщо можете не займатись музикою – не займайтесь нею»
Стадіонний концерт або квартирник
І те, і інше
Зараз на повторі в плейлисті
Ravi Shankar feat Philip Glass – «Offering»
Vaughan Williams – «The Lark Ascending»
Я під них бігаю вже другий тиждень. Вмикаю в залежності від погоди: коли похмуро – першу, як сонячно – другу
ЧИТАТЬ ЕЩЕ
ЧИТАТЬ ЕЩЕ
ЧИТАТЬ ЕЩЕ
ЧИТАТЬ ЕЩЕ
ЧИТАТЬ ЕЩЕ
ЧИТАТЬ ЕЩЕ